На волю
(кінець ХІХ ст.)
 
Повільно оберталося колесо історії: неквапливо, протягом десятиліть визрівали зміни в суспільстві. Як і раніше, його основу становило селянство. В 1802 р. на території Богодухівського повіту (він був у 2,5 рази більше від теперішнього району) проживало майже 39000 чоловік. Селяни становили близько 31500 чоловік, з них 14666 душ були кріпаками. І хоч татарська загроза вже минула, життя простого люду не покращало. Як і раніше, кріпаки забезпечували урожай на панському полі.
З кожним десятиліттям посилюється боротьба проти кріпацтва, за волю. Як видно з рапорту богодухівського земського справника на ім’я гебернатора, лише в травні-липні 1858 р. «во многих имениях неповиновение и непослушание некоторых из крестьян» охопило 13 населених пунктів повіту, в т. ч. Братеницю, Кленове, Лесківку, Мар’їне та ін. Посиленню антикріпацької боротьби, що наростала по всій країні, значною мірою сприяла а?ітаційна та пропагандистська діяльність революційно-демократичної інтеліґенції.
Наляканий посиленням визвольного руху народу, царський уряд змушений був піти на скасування кріпацтва.
11 березня 1861 р. у церквах читали документ про дарування селянам “волі”. В наступні дні, незважаючи на бурхливий розлив р. Мерла, спеціальні уповноважені добиралися до віддалених маєтків, щоб повідомити кріпаків про новину. Як весняні води, вирувало селянство, що чекало цієї події з покоління в покоління. Але свобода, “дарована” царем, виявилася зовсім інщою, ніж та, за яку вони боролися. Селян “звільнили” не лише від всевладдя пана, а й часто від землі. Зробили їх злидарями, які змушені були, тепер уже добровільно, гнути спину на вчірашнього кріпосника.
Ось численні приклади з місцевої історії. В Дмитрівці і Матвіївці у поміщика – предводителя   богодухівського дворянства полковника Дмитра Кованька було 41 чоловік дворових і 199 душ, що відбували панщину (це крім маєтка на Полтавщині). Землю в розмірі 400 десятин одержали лише 188 чоловік, за неї щорічно треба було сплачувати оброк. У брата предводителя дворянства статського радника Миколи Кованька у Матвіївці з 238 колишніх кріпаків наділи в розмірі 2 десятини на душу одержали 206 чоловік. І в Куп’євасі 351 чоловік одержав у своє користування наділи в два рази менші від необхідного для нормального господарювання.
На відміну від згаданих сіл, у Гутах 251 селянин поручика Влєзкова замість 502 десятин землі, якою вони користувались до реформи, одержали лише 210, тобто менше десятини оранки. Цікаві дані містяться в уставній грамоті по с. Кленовому. Тут місцевий поміщик Степан Анненков і його дружина 106 своїм кріпакам наділили по 3, за собою ж залишили 72 десятини.
Нинішнім жителям Семенового Яру, мабуть, цікаво буде дізнатись про становище після реформи 1861 р. їх прадідів. Село належало тоді генерал-майору Ф.С. Мочульському. Його жителі чоловічої статі в кількості 55 душ одержали в своє користування всього 84 десятини землі, з яких 10 десятин були під будівлями і вигоном. Крім щорічної сплати грошей, з кожного наділу треба було відпрацювати на поміщика 45 днів. З урахуванням інтересів пана все було розписано з точністю до дня. В літній період, наприклад, щотижня повинні були працювати на панському полі 34-35 чоловіків і 25-26 жінок, взимку – 22-23 чоловіки і 17-18 жінок. Оброк на користь Мочульського вносився громадою в два строки по 173 крб. 52,5 копійки вперед за півріччя. Відставний генерал і його управляючий ревно слідкували за своєчасним виконанням повинностей на їх користь.
У Богодухові проживали дрібнопомісні поміщики, що мали дворових людей. За титулярним радником Аристархом Романовим були записані Михайло Рідкокаша і його малолітній брат Антон, а також  Михайло Феденко з дітьми – синами Петром і Сергієм. У колезького асесора Андрія Червінського було 5 дворових чоловічої статі: Павло Сергієнко з синами Федором та Іллею і малолітніми онуками Василем та Іваном. Зараз у місті живе п’яте або шосте покоління колишніх кріпаків.
На другий день після урочистого оголошення про “дарування волі” в багатьох місцях вчорашні кріпаки виражали невдоволення. Так, 23 березня  1861 р. у маєтку поміщика Хрущова (с. Хрущова Микитівка) двоє дворових самовільно залишили роботу і покинули двір. На пропозицію господаря відновити роботу заявили, що не повернуться і громада їх не видасть. Через два дні близько 100 чоловік, обурених діями місцевого отамана, прийшли на панське подвір’я з вимогами його заміни. На наказ поміщика Хрущова розійтися не реагували і були в маєтку до пізньої пори, наганяючи страх на володаря. Наступного дня сюди в спішному порядку прибув предводитель дворянства Кованько, але й він не зміг заарештувати “призвідців”. Натовп рішуче виступив на захист своїх односельців, заявивши: “Тоді беріть усіх!”
Сваволя, безчинство, безправ’я, наруга над людською гідністю продовжували бути повсякденним, побутовим явищем. Ось одна з багатьох таких сумних історій. Вона скоїлася з державним селянином хутора Заброди Савелієм Архиповичем Воскобійником. У 1877 р. у нього незаконно відібрали і віддали іншому частину земельного наділу, залишивши подать у попередньому розмірі. Природно, що селянин написав скаргу до Богодухівського повітового у селянських питаннях присутствія з проханням у всьому розібратись. І там “розібралися і допомогли”: у відсутність Воскобійника без відома господаря прислали людей, які забрали у нього корову і вола. Обурений несправедливістю забродянин подає другу, третю…, нарешті, шосту скаргу (кожного разу платячи гроші за її складання, бо сам був неписьменний), але все марно: не дістає жодної відповіді.
У липні 1878 р. Савелій Воскобійник змушений був звернутися до Харківського губернатора князя Кропоткіна. Не одержавши відповіді, поїхав до Харкова, подав другу скаргу, в якій наводив нові факти безчинства властей. На початку жовтня було подано третю скаргу губернатору. Після цього до Воскобійника прийшли староста, соцький і ще чотири чоловіки, запропонували з’явитись до Богодухівського поліцейського наглядача. У волосному правлінні скаржнику заявили прямо:”Все твои прошения прислані нам и вот будем тебя сечь розгами за каждое прошение”. Правда, тоді це була лише погроза. В один із днів люди старости рвалися до закритої хати Воскобійника. Не зважаючи на крик переляканих дітей, виламали вікно і опинилися всередині, по закутках, на горищі шукали господаря, який насолив своїми скаргами, “как какого-либо вора, разбойника”
В середині жовтня 1878 р. Савелія Воскобійника викликали до волості. Там писар, глузуючи з прохача, зачитав резолюцію губернатора на останній скарзі селянина: “Уездному по крестьянским делам присутствию разобраться”. В справі, яка тяглася вже більше року, волосний старшина “розібрався” швидко. Він розпорядився відвести надоїдливого скаржника до “десяцької” і всипати йому різок.
Але жорстоко і несправедливо скривджений селянин знову і знову писав губернатору, а потім цареві, шукаючи захисту, вимагаючи покарання чиновників за беззаконня. І все – марно… У нього забрали і другу корову, придбані за позичені гроші.
Чи поніс хоч хто-небудь покарання за багаторічне знущання над бідним селянином? Ні. Харківський губернатор у лютому 1883 р., відповідаючи на запит з Москви у справі селянина з Забродів, назвав Воскобійника “кляузником”, повністю схвалив богодухівське начальство, яке нібито діяло “по закону”. По закону, за яким правда була кривдою, а чорне – білим. По закону, за яким сила, влада, багатство були в руках купки ситих, а безправ’я, злидні, тяжка праця – гіркою долею більшості людей, що жили надголодь.
Після скасування кріпосного права економічний розвиток повіту пішов трохи швидше. Цьому сприяло і відкриття в 1887 р. залізничного сполучення між Сумами і Харковом. На кінець століття найбільшими власниками в повіті були: Кеніг, якому належали Гутянський цукровий, Кленівський і Шарівський винокурні заводи, великі масиви орної землі й лісу, Харитоненко, поміщики Кованько, карпова та ін. Проте Богодухів залишався містечком кустарів, жителі якого, крім землеробства, займалися ще чинбарством, виготовленням кожухів, пошиття взуття. Було всього 5 промислових підприємств, на яких працювало 25 робітників.
 
Заселення Дикого поля 

Проти татар і шведів 

У тенетах кріпацтва 

Родом-- з нашого краю 

На волю 

Через три революції 

Голодомор 1933 року 

Велика Вітчизняна війна 

На шляху незалежності    
Загальна інформація про Богодухівщину   

 Природа Богодухівщини   

 Історія Богодухівщини   

 Населені пункти Богодухівщини

Богодухів  

Загальна інформація 


 

Історія Богодухова  


Найбільші фірми   


 Інтернет-провайдер у  
м. Богодухові   


 Богодухівський район 


 

Created by Vitaly Y. Boldovsky & Marina A. Chuchmar