ПРАВИЛА
        ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-МЕДИЧНИХ ЕКСПЕРТИЗ (ДОСЛІДЖЕНЬ)
          У ВІДДІЛЕННЯХ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ГІСТОЛОГІЇ БЮРО
                   СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

    Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України
                    від 17 січня 1995 р. N 6

          Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
                  26 липня 1995 р. за N 250/786


                      1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

     1.1. Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів
(надалі  -  експертиза)  у відділеннях судово-медичної гістології
(надалі - відділення), а також  судово-медична експертиза на під-
приємницьких засадах проводиться згідно  з  Законом України  "Про
судову  експертизу", процесуальним законодавством, іншими законо-
давчими актами,  Інструкцією про проведення  судово-медичної екс-
пертизи, даними Правилами та нормативними документами Міністерст-
ва охорони здоров'я України.
     1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлен-
ня патологічних  та  травматичних змін у надісланих до відділення
об'єктах на підставі знань у патологічної анатомії, судової меди-
цини, а  також  з використанням спеціальних гістологічних методів
дослідження.
     1.3. Експертиза  у відділенні виконується за постановою осо-
би, яка проводить дізнання,  слідчого, прокурора, судді чи за ух-
валою суду,  а  також  за  направленням судово-медичних експертів
інших структурних підрозділів бюро,  які проводять  експертизу  у
справі.
     1.4. Виконувати експертизи у відділенні  можуть  працівники
бюро судово-медичної  експертизи,  які пройшли підготовку з судо-
во-медичної гістології.
     1.5. До документа про призначення експертизи повинні додава-
тися: копія протоколу розтину трупа,  завірена підписом експерта.
При проведенні додаткових та повторних експертиз - первинна судо-
во-гістологічна експертна  документація,   архіви   судово-гісто-
логічних об'єктів.
     1.6. Речові докази (об'єкти) і документи до них  приймаються
у відділенні завідуючим чи особою, яка його заміщує, разом з чер-
говим лаборантом.
     1.7. Реєстрація  речових доказів,  що надійшли у відділення,
та документів до них проводиться в журналі  реєстрації  експертиз
(досліджень) речових доказів (об'єктів дослідження) та документів
у відділенні (надалі - журнал реєстрації).
     До журналу реєстрації заносяться такі відомості:
     1.7.1. Порядковий за відділенням номер експертизи;
     1.7.2. Дата   надходження   у   відділення  речових  доказів
(об'єктів) та документів до них;
     1.7.3. Найменування установи та прізвище особи,  яка призна-
чила експертизу;
     1.7.4. Прізвище,  ім'я та по батькові потерпілих і обвинува-
чених, номер акта розтину трупа;
     1.7.5. Перелік  надісланих  речових  доказів   та   об'єктів
дослідження;
     1.7.6. Стислі обставини справи;
     1.7.7. Мета проведення експертизи;
     1.7.8. Прізвище експерта (експертів),  якому (яким) доручено
проведення експертизи, і його (їх) підпис (підписи);
     1.7.9. Дата початку та закінчення експертизи;
     1.7.10. Стислі результати експертизи;
     1.7.11. Розписка особи,  яка одержала експертизу з зазначен-
ням дати отримання і повним переліком матеріалів  і  речових  до-
казів, що повертаються;
     1.7.12. Примітка.
     1.8. Журнал  реєстрації  з  пронумерованими і прошнурованими
аркушами скріплюється печаткою бюро  і  підписується  начальником
бюро. Після  закінчення журнал здається в архів бюро, де зберіга-
ється протягом 25 років.
     1.9. Об'єктами дослідження у відділенні є:
     1.9.1. Шматочки органів та тканин людини;
     1.9.2. Готові на предметних стеклах препарати на дослідження
планктону, надіслані з відділення судово-медичної токсикології;
     1.9.3. Шматочки   тканин,   знятих  з  знаряддя  злочину  та
транспортних засобів;
     1.9.4. Інші об'єкти біологічного походження.
     1.10. Об'єкти дослідження з супровідною документацією  прий-
маються у відділенні в такій послідовності:
     1.10.1. Ознайомлення  з  наданими   документами   завідуючим
відділенням;
     1.10.2. Огляд об'єктів, надісланих на дослідження, перевірка
упаковки, печаток,  етикетки, обсяг ємкості, стан об'єктів та не-
пошкодженість тари, в якій об'єкти знаходяться.
     1.11. Об'єкти до відділення приймаються тільки при наявності
правильно оформленого супровідного документа  та  стану  об'єктів
відповідно вимогам, відміченим в додатках.
     1.12. Разом  з  черговим  лаборантом  експерт,   призначений
завідуючим для виконання експертизи,  проводить подальшу роботу з
надісланими об'єктами дослідження - тобто вирізку об'єктів (дода-
ток).
     1.13. При  проведенні  первинних  експертиз  слід   залишати
частину об'єктів  (вологий  архів) для можливої повторної або до-
даткової експертизи, за винятком випадків, коли без повної витра-
ти об'єкту   неможливо   зробити  висновок.  Відсутність  залишку
об'єкта відзначається в журналі реєстрації експертиз.
     1.14. При  виконанні додаткових експертиз повинні використо-
вуватись ті методики та досліджуватися ті об'єкти,  які при попе-
редніх дослідженнях не застосовувалися.
     1.15. При виконанні повторних експертиз повинні  досліджува-
тись всі об'єкти і застосовуватись всі методики, які використову-
вались при попередніх експертизах, а при необхідності можуть бути
використані нові об'єкти з вологого архіву і нові методики.
     1.16. Дослідження,  яке  проводиться  у  відділенні,  оформ-
ляється у  вигляді  висновку експерта (акта судово-гістологічного

дослідження), якому надається порядковий по  відділенню  номер  і
який складається  не менш  як у двох примірниках.  Один  (перший)
примірник надсилається особі, яка призначила експертизу, другий -
залишається у архіві бюро, де зберігається протягом 25 років.
     1.17. Підставою для складання висновку (акта) є записи в ро-
бочому журналі експерта:
     1.17.1. Робочий журнал експерта,  в якому робиться запис ре-
зультатів  дослідження препаратів під мікроскопом, повинен бути з
пронумерованими та прошнурованими аркушами, підписується завідую-
чим  відділенням,  скріплюється печаткою бюро і підписується його
начальником;
     1.17.2. По  закінченні  робочий журнал здається в архів,  де
зберігається 10 років.
     1.18. Кожний  висновок  (акт)  повинен  складатися  з  таких
розділів:
     1.18.1. Вступної частини, яка включає титульний лист, питан-
ня,  поставлені на вирішення експертизи,  стислий зміст  обставин
справи;
     1.18.2. Дослідної частини;
     1.18.3. Підсумків.
     1.19. Титульний лист документа заповнюється на  бланку, зат-
вердженому МОЗ України в точній відповідності з існуючим текстом.
     1.20. У дослідній частині повинен міститися опис  надісланих
на дослідження об'єктів:
     1.20.1. Опис кожного препарату чи тканин проводиться окремо,
кожен  з вказівкою кількості зрізів, їх маркіровки (якщо вони є).
Груповий опис препаратів чи маркірованих об'єктів забороняється;
     1.20.2. Опис  досліджених препаратів проводять за такою схе-
мою:
     а) кровонаповнення, стан судин;
     б) строма;
     в) паренхіма.
        1.21. Підсумки  повинні  грунтуватися  на  даних  проведення
дослідження з врахуванням виявленого патогенетичного зв'язку мор-
фологічних змін відповідно до Міжнародної гістологічної номенкла-
тури:
     1.21.1. Підсумки наводяться з поясненням термінів, обгрунту-
ванням зв'язку основного ушкодження (захворювання) з його усклад-
неннями та фоновими процесами (станами), якщо вони є. Якщо немож-
ливо проаналізувати  основне ушкодження (захворювання),  то наво-
диться причина цього;
     1.21.2. Підсумок  подається за нозологічним принципом,  коли
ушкодження (захворювання) самостійно або через  ускладнення  може
бути морфологічним обгрунтуванням причини смерті.
     1.22. Остаточний висновок про  причину  смерті  належить  до
компетенції судово-медичного експерта, який проводив розтин трупа.
     1.22.1. При неможливості додержання  нозологічного  принципу
рекомендується систематизовано,  послідовно  описувати виявлені в
органах та тканинах  ушкодження,  відмічаючи  реактивні  процеси,
ступінь вираженості їх, локалізацію і обсяг.
     1.23. Висновок з підписом експерта і печаткою відділення пе-
редається черговому реєстратору відділу судово-медичної експерти-
зи трупів за актом черговим лаборантом.
     1.24. Термін  виконання  експертизи  не повинен перевищувати
одного місяця від дня отримання всіх необхідних для її проведення
матеріалів експертом-гістологом.
     При відсутності будь-яких матеріалів,  що необхідні для про-
ведення експертизи,  завідуючий відділенням не пізніше, як у три-
денний термін від дня надходження  експертизи  у  відділення,  чи
експерт, не  пізніше  ніж  у  триденний  термін від дня отримання
експертизи для виконання повинні запитати ці матеріали  у  особи,
яка призначила   експертизу.  У  випадках  перевищення  місячного
терміну виконання експертизи він повинен  дати  усне  роз'яснення
причин затримки  начальнику  бюро  і  направити  про  це письмове
повідомлення особі, яка призначила експертизу.

                     2. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

     2.1. Особливості судово-гістологічного дослідження при окре-
мих видах смерті:
     2.1.1. При  ішемічній  хворобі серця із надісланих з відділу
судово-медичної експертизи трупів кусочків вирізуються  додатково
кусочки з найбільш ураженим відрізком коронарної артерії та кусо-
чок з   міжшлункової   перетинки   серця.   При    гістологічному
дослідженні кусочків  органів  акцентується  увага на кровонапов-
ненні та  стані  судин  серця,  ступені  звуження  коронарної  та
епікардіальних артерій,   характерні   ураження   їх,   змінах  в
міокарді, використовуються крім основної фарби  (гематоксилин-ео-
зину), додаткові,     які    допомагають    виявити    ушкодження
кардіоміоцитів (Рего,  гематоксилин-оксі-фуксин-пікріновою кисло-
тою - ГОФП);
     2.1.2. У випадках хронічної ішемічної хвороби,  крім змін  в
судинах, відмічається обсяг та характер кардіосклерозу, наявність
в цих ділянках новоутворених судин та склад клітин в місцях утво-
рення рубців;
     2.1.3. При інфаркті міокарду:  з надісланих кусочків органів
вирізають кусочки з місць ураження артерії та з місця інфаркту на
межі з неушкодженим  міокардом.  При  гістологічному  дослідженні
відмічають зміни в судинах, ступінь вираженості некрозу  м'язових
волокон, крововиливи та  лейкоцитарну  реакцію  навколо  некрозу,
клітинний склад залежно від строку інфаркту;
     2.1.4. Гіпертонічна хвороба:  в надісланих кусочках відміча-
ють зміни в дрібних судинах та артеріолах головного мозку та його
оболонок, внутрішніх органів, особливо серця, нирок. Акцентується
увага на гіпертрофії міокарду, вогнища уражень його, застосовуючи
додаткове забарвлення (ван-Гізон, Рего, ГОФП);
     2.1.5. Судинне ураження головного мозку.  При гістологічному
дослідженні відмічають морфологічні зміни в судинах  та  волокнах
оболонок, в  речовині  мозку,  звертається  увага  на можливу на-

явність раніш існуючих змін навколо судин речовини та оболонок, в
самій речовині;
     2.1.6. Розрив аневризми та спонтанний розрив аорти: відміча-
ють морфологічні зміни в шарах аорти,  особливо в серединній обо-
лонці, крововиливи в стінці,  некрози, стан зовнішньої оболонки з
судинами, поживлюючими її. Акцентується увага на клітинному скла-
ді серединної оболонки.  Використовують додаткову фарбу  на вияв-
лення та стан еластичних волокон;
     2.1.7. Легенева патологія.  При мікроскопічному  дослідженні
відмічають морфологічні зміни в трахеї, бронхах,  повітряність та
обсяг ураження в паренхімі легень,  характер ексудату у  випадках
запалення. Морфологічні зміни в стромі та судинах легень;
     2.1.8. При онкозахворюванні досліджується шматок з первинно-
го вузла пухлини,  відмічається в ньому гістогенез, а також куски
з місць метастазів;
     2.1.9. У   випадках   раптової  смерті  дітей  досліджується
надісланий набір кусків внутрішніх органів.  Звертається увага на
характер запалення  (при  його  наявності) в органах та головному
мозку, особливо при вірусних ураженнях. Відмічається стан та мор-
фологічні зміни  в  імуннокомпетентних та ендокринних органах.  В
слинних залозах відмічають  морфологічні зміни з метою виключення
цитомігаловірусного ураження;
     2.1.10. Новонароджені.  При дослідженні  легень  вирішуються
питання: дихали чи не дихали вони,  відмічається повітряність па-
ренхіми; стан просвіту бронхів.  Використовується додаткова фарба
на еластичні  волокна  в проміжальвеолярних перетинках,  їх стан.
Відмічається стан просвіту та наявність еритроцитів в бронхіоляр-
них артеріях, капілярах  проміжальвеолярних  перетинок та дрібних
артерій системи легеневої артерії.  Звертається увага на стан ди-
хальних альвеолоцитів,  їх  форму.  З  метою виключення аспірації
навколоплідної рідини в альвеолах вишукують сліди останньої: пуш-
кове волосся, рогові лусочки, меконій, клітини плоского епітелію.
     В пупковому кільці відмічається наявність  (чи  відсутність)
лейкоцитів (демаркаційний  вал),  стан  судин  та клітинний склад
навколо.
     В пологовій пухлині відмічається кровонаповнення судин, кро-
вовиливи,  клітинна реакція навколо.  В посліді  -  відзначається
кровонаповнення, стан ворсин,  наявність (чи відсутність) інфарк-
тів, петріфікатів, вогнищ запалення, некрозів;
     2.1.11. При  кримінальному  аборті  з  надісланого матеріалу
досліджуються декілька кусочків з різних ділянок матки  (шийки  з
зовнішнім вічком,  з тіла); маточних труб, яєчників, судин, пара-
метральної клітковини. При підозрі на сепсис -  кістковий  мозок.
При мікроскопічному  дослідженні  особлива  увага  звертається на
слизову оболонку матки; наявність в ній залишків вагітності (ворс
хоріону, децидуальної тканини),  вогнища запалення, крововиливів,
некрозів; зміни в залозах, характерні для  вагітності, в  судинах
базального шару,  гігантські багатоядерні клітини в ендометрії та
міометрії, а також крововиливи, вогнища запалення, тромбоз судин,
гіпертрофію в міометрії. В яєчнику досліджується жовте тіло, стан
корового та мозкового шарів.  В надниркових  залозах  звертається
увага на кровонаповнення,  вогнища некрозів, крововиливів. В нир-
ках звертається увага на морфологічні зміни для виключення  гост-
рої ниркової недостатності;
     2.1.12. При підозрі на СНІД:
     а) в органах імуногенезу (лімфовузли,  селезінка, загрудинна
залоза, кістковий  мозок)  відмічаються  зміни  від  фолікулярної
гіперплазії до атрофії залежно від стадії хвороби,  а також наяв-
ність саркоми Капоші;
     б) в  легенях відмічається пневмоцисне запалення,  цитомега-
ловірусні ураження, саркома Капоші;
     в) в головному мозку відмічається прогресуюча лейкоенцефало-
патія з багатоліковими гліомезенхімальними вузликами, з  макрофа-
гальною реакцією, вогнища некрозів;
     г) в спинному мозку відмічається гіперцелюлярність  з  вели-
кою кількістю нейтрофілів, еозинофілів, мегакаріоцитів;
     д) в серці відмічається  міокардит,  лімфоми,  токсоплазмоз,
саркома Капоші, ендокардит;
     е) в печінці відмічається  склерозуючий  мегаловірусний  хо-
лангіт, некрози;
     ж) в нирках відмічається нефропатія, гломерулосклероз, запа-
лення в стромі, мікрокістозні тубулоектазії;
     з) в органах шлунково-кишкового тракту  (стравохід,  шлунок,
тонкий, товстий кишечник)  відмічаються запалювальні інфільтрати,
саркома Капоші,  мікобактеріальні та грибкові гастроентероколіти,
недиференційні злоякісні  лімфоми  в порожнині рота,  ректальному
відділі кишечника;
     и) в шкірі - враження саркомою Капоші,  герпесом,  цитомега-
ловірусом, себорейним дерматитом, піодермією, фурункульозом.
     2.1.13. При  ураженні  технічною  електрикою  та  блискавкою
відмічають:
     а) в  шкірі  зміни  в  шарах епідермісу,  характерні для дії
струму, високої температури, додатково відповідними фарбами вияв-
ляють металізацію  від електропровідників та поверхні епідермісу;
при недостатності типових  ознак до електромітки  слід  описувати
всі зміни в шкірі з висновком при нетипову електромітку;
     б) реактивні зміни у власне шкірі, характерні для часу пере-
живання (заживлення) електромітки;
     в) зміни в усіх шарах шкіри,  елементи  обвуглення  від  дії
високої  температури,   деревоподібний  вигляд  смуг  -  при  дії
блиcкавки;
     2.1.14. При дії крайніх температур відмічаються:
     а) зміни, які характеризують клінічні стадії опікової хворо-

би та ступінь опіку шкіри;
     б) наявність кіптяви в верхніх дихальних шляхах та опік сли-
зової оболонки в них при опіку полум'ям;
     в) стан кровообігу,  характер крововиливів в  слизовій  обо-
лонці шлунку та 12-типалої кишки,  осередки некрозу та некробіозу
в них,  бронхоспазм,  зміни в сперматогенному епітелію, - при дії
низької температури.
     2.1.15. При механічній асфіксії відмічають:
     а) стан кровонаповнення в органах, ділянки ушкодження слизо-
вої оболонки дихальних шляхів, - при закритті їх інородним тілом;
     б) ступінь  уплощення шарів епідермісу,  стан чи відсутність
рогового шару,  крововиливи, зглаженість пиптиків в дермі,  наяв-
ність проміжних  валиків,  крововиливи  в  гіподермальному шарі в
шкірі странгуляційної  борозни,  крововиливи  в  підлегливих   їй
м'язах, при повішенні;
     в) саднини та крововиливи в шкірі та зміни у м'яких тканинах
шиї, реактивні зміни навколо них, - при удавленні руками;
     г) гостре порушення кровообігу в  органах:  крововиливи  під
плеврою легень,  під епікардом,  крововиливи та набряк в слизовій
оболонці глотки,  гортані,  крововиливи, набряк, гостру емфізему,
ателектази, бронхоспазм  в легенях,  зміни,  характерні для міог-
лобінурійного нефрозу, - при стисненні грудей та живота;
     д) стан кровообігу,  крововиливи, гостру емфізему, ателекта-
зи, наявність інородних мас в просвіті бронхів та альвеол (а саме
- рослинні  клітковини,  зоопланктон,  мінеральні частинки),  на-
явність діатомових водоростей (планктону) в готових препаратах на
предметних стеклах,  надісланих з відділення судово-токсикологіч-
них досліджень, - при утопленні;
     е) наявність  інородних (блювотних) мас в альвеолах та брон-
хах - при аспірації блювотних мас.
     2.1.16. При отруєннях відмічають:
     а) некроз в слизовій оболонці стравоходу,  шлунку,  12-типа-
лої кишки (коагуляційний чи колікваційний), зміни в паренхіматоз-
них органах,  особливо  в  печінці  та  нирках,  характерних  для
печінково-ниркової недостатності, - при отруєнні кислотами та лу-
гами;
     б) наявність  кристалів  щавелево-кислого  кальцію,  некроз,
дистрофію в епітелії проксимальних канальців  нирок,  -  при  от-
руєнні етилен-гліколем;
     в) некротичний нефроз,  некрози з утворенням  фібринозно-ви-
разкового запалення в слизовій оболонці товстого кишечника, - при
отруєнні сулемою.
     2.1.17. При черепно-мозковій травмі відмічають:
     а) стан судин та  їх  кровонаповнення,  обсяг  крововиливів,
стан еритроцитів,  наявність  чи  відсутність клітинної реакції в
оболонках, стан піальних волокон,  - при ушкодженні тільки оболо-
нок мозку;
     б) стан судин,  їх кровонаповнення, обсяг крововиливів, стан
та розташованість еритроцитів в крововиливах, наявність  чи  від-
сутність перифокальних клітинних змін, некрози, зміни в клітинах,
- при ушкодженні речовини мозку.
     2.1.18. При ушкодженні колючими предметами відмічають зміни:
в рані  крововиливи,  набряк,  некроз тканин,  зміни в усіх шарах
шкіри,  підшкірової клітковини,  перифокальні реактивні зміни;  в
рановому каналі - вміст  (частинки волокон дерми,  інородні вклю-
чення), перифокальні зміни.
     2.1.19. При ушкодженні тупими предметами відмічають: зміни в
усіх шарах ушкодженої шкіри та прилеглих м'язових волокнах, обсяг
крововиливів, набряк  та клітинні реактивні зміни в самому ушкод-
женні, а також в периферійних відділах крововиливів, застосовуючи
забарвлення за Перлсом для вирішення питання часу ушкодження.
     2.1.20. Садно досліджують в  декількох  шматочках  шкіри  та
підшкіряної клітковини  на  межі  з  неушкодженою  тканиною.  При
мікроскопічному дослідженні  відмічаються  морфологічні  зміни  в
усіх шарах  шкіри:  повне  чи  часткове  ушкодження в епідермісі,
зміни в дермі,  стан судин,  крововиливи в неї,  клітинна реакція
навколо, набряк. Морфологічні зміни в садні слід диференціювати з
пергаментною плямою.
     2.1.21. При вогнепальному ушкодженні відмічають:
     а) ступінь зсаднення епідермісу, ділянки його відшарування в
краях рани  та навколо неї (поясок зсаднення),  кіптяву,  мастила
для змащення зброї (поясок обтирання),  сліди пороху,  металу  та
термічної дії   на  некротизованих  ділянках,  вирішуючи  питання
вхідного чи вихідного отвору та відстані пострілу;
     б) зміни   в   краях   рани,  некрози,  порушення  цільності
епідермісу, просякання тканин гемолізованими еритроцитами, судин-
ну реакцію,  наявність  в просвіті кіптяви,  уламків кісток,  во-
лосся, волокон одягу рослинних клітковин; особливості залежно від
органу в рановому каналі.

                                           Додаток
                             до Правил проведення судово-медичних
                             експертиз (досліджень)  у  відділен-
                             нях судово-медичної  гістології бюро
                             судово-медичної експертизи

     Порядок надходження секційного матеріалу  та  супроводжуючої
документації в  судово-гістологічне  відділення  та обробка цього
матеріалу в лабораторії.
     1. Вимоги прийому об'єктів дослідження у відділення та робо-
та з ними:
     1.1. Об'єкти судово-гістологічного дослідження приймаються у
відділення, якщо вони надіслані  в  щільно  закритій,  опечатаній
тарі, на  котрій  є етикетка з прізвищем та ініціалами померлого,
номером висновку експерта (акта),  датою розтину трупа, прізвищем
експерта, який досліджував труп,  звідки надіслані об'єкти (місто
чи район).

     1.2. Супровідний документ повинен бути датований, з підписом
особи, що призначила експертизу.  Якщо таким документом є направ-
лення встановленого зразка,  що затверджений МОЗ України, поряд з
обов'язковим заповненням в ньому граф,  слід вказувати маркіровку
їх та інші відмітки і питання, які необхідно вирішити.
     1.3. При наявності маркіровки об'єктів, останні повинні бути
розташованими в  окремій  посудині  або  в мішечках з номерами та
помітками, які б визначали маркіровку.
     1.4. Завідуючий відділенням або експерт-гістолог,  призначе-
ний завідуючим, перевіряє правильність оформлення супровідної до-
кументації, відмічає  в  ній  дату надходження матеріалу на судо-
во-гістологічне дослідження;  ставить номер аналізу по відділенню
черговому лаборанту  для реєстрації в журналі установленого зраз-
ка, що затверджений МОЗ України.
     1.5. Черговий  лаборант-гістолог  заповнює  графи в журналі,
готує до дослідження  матеріал  (промиває  проточною  водою)  для
вирізки об'єктів   разом   з  експертом,  призначеним  завідуючим
відділенням, який буде проводити судово-гістологічне дослідження.
     1.6. При  вирізці об'єктів експерт-гістолог звертає увагу на
колір та кількість фіксуючої  рідини,  її  запах,  вид  та  колір
об'єктів, ступінь їх  зафіксованості, розмір та кількість шматоч-
ків та відповідність переліку об'єктів,  що вказані у  направлен-
ні.
     1.7. При вирізці об'єктів експерт-гістолог повинен  дотриму-
ватися вимог:
     1.7.1. Шматочки об'єктів дослідження повинні бути  не  більш
0,5 см товщиною, довжина та ширина повинні бути не більші розміру
покривного скла. Якщо шматочки більші скла, їх потрібно розрізати
на частини.
     1.7.2. Об'єкти з стінок порожнинних утворень (кишки,  кисти,
твердої мозкової  оболонки,  сечового та жовчного міхурів і т.д.)
прикріпляються зовнішньою стінкою до картону.
     1.8. Вирізані шматочки вміщують в марлевий мішечок з вкладе-
ною етикеткою з номером аналізу чи іншими маркіровками,  позначе-
ними простим олівцем на матеріалі,  який не розм'якає в фіксуючій
рідині. Такі етикетки залишаються в архіві (з частинами об'єктів)
після вирізки.
     1.9. Об'єкти дослідження промивають  водою  (проточною)  від
фіксуючої рідини, просушують фільтрувальним папером або серветка-
ми.
     1.10. Черговий  лаборант  віддає вирізані та промиті об'єкти
лаборанту, призначеному завідуючим для подальшої обробки об'єктів
в лабораторії.
     1.11. Лаборант-гістолог  реєструє  передані  йому   шматочки
досліджених органів та тканин у своєму робочому журналі, відміча-
ючи:
     1.11.1. Порядковий номер;
     1.11.2. Номер аналізу та дату вирізки об'єктів;
     1.11.3. Прізвище померлого;
     1.11.4. Номер висновків експерта;
     1.11.5. Кількість шматочків;
     1.11.6. Методику обробки об'єктів та забарвлення,  яку виби-
рає експерт-гістолог, що проводить дослідження.
     1.12. Для обробки досліджених  об'єктів в лабораторії  вико-
ристовують методи, що відповідають таким вимогам:
     1.12.1. Фіксуюча рідина повинна бути в обсязі в 10-20  разів
вище обсягу дослідженого об'єкта;
     1.12.2. Найбільш вживаною фіксуючою  рідиною  є  10%  розчин
нейтрального формаліну;
     1.12.3. При дослідженні висушених тканин (в стані  муміфіко-
ваності, торф'яного дублення,  жировоску) їх фіксують у 3% розчи-
ні формаліну у фізіологічному розчині (2-3 доби);
     1.12.4. Для фіксації патологічно зміненої шкіри готують роз-
чин: одна частина 40%  формаліну та чотири частини  дистильованої
води (на 5-6 діб);
     1.12.5. Для розм'якшення  затверділих  шматочків,  які  дов-
го знаходились  в  розчині формаліну, їх поміщають на 14 діб в 1%
розчині азотнокислого срібла, або у 10% розчині лимонної кислоти,
дофіксовуючи шматочки будь-якою фіксуючою рідиною;
     1.12.6. Кістки фіксують за загальними правилами,  після чого
декальцинують за відповідною методикою.
     1.13. Після фіксації об'єкти обезводжують в батареї  спиртів
у висхідній міцності.
     1.14. В судово-гістологічних відділеннях з  великим  обсягом
роботи можливе використання автомата ГП-4.
     1.15. Для  отримання  зрізів  потрібної  товщини   необхідно
ущільнити об'єкти методом заливки в парафін чи целоїдин або замо-
розити для експрес-діагностики:
     1.15.1. Проводку в спиртах,  ущільненість об'єктів необхідно
виконувати відповідно до рекомендацій,  поданих  в  посібниках  з
гістологічної техніки;
     1.15.2. Можливо використовувати  прискорені  методи  спирто-
во-ацетонової проводки.
     1.16. Гістологічні препарати  повинні  бути  тонкими  (10-15
мкм), рівними,   без   зморщок,   розривів,  бульок  повітря  під
покривним склом, без частинок фарби, інших включень.
     1.17. З одного об'єкта готують 1-2 зрізи для однієї методики
забарвлення. При необхідності роблять більшу кількість  зрізів  з
різної глибини препарату.
     1.18. Ціль та завдання гістологічного дослідження  вимагають
використання забарвлення  зрізів найбільш вживаними фарбами,  які
рекомендовані в посібниках з гістологічної  техніки;  забарвлення
зрізів досліджених  об'єктів  повинно  бути рівним з диференційо-
ваністю гістологічних структур.
     1.19. Забарвлені зрізи вміщують на предметне скло, заливають
бальзамом або  полістиролом,  прикривають  покривним  склом   або
плівкою, які повинні бути якісні (рівні, чисті, сухі).
     1.20. На предметному склі з готовими препаратами  тушшю  або
восковим олівцем помічають номер аналізу, рік виготовлення препа-
рата. Готові препарати,  підсушені видаються  експерту-гістологу,

що буде проводити дослідження.
     1.21. Стекла з препаратами після дослідження зберігають про-
тягом 3-х років в такому стані, щоб вони не були розбиті чи скле-
єні між собою.  Після закінчення цього терміну, з відома завідую-
чого відділенням,  препарати знищуються,  про це робиться запис у
журналі.
     1.22. Об'єкти, ущільнені целоїдином зберігають, у 70% розчи-
ні спирту  при кімнатній температурі  на маркірованих блоках,  чи
знятих з блоків,  у марлевих мішечках з етикеткою, з номером ана-
лізу та роком дослідження. Об'єкти, залиті у парафіні (чи желати-
ні), зберігають три роки у сухому місці у пакетах з етикеткою, де
вказано номер аналізу та рік дослідження.
     1.23. Залишки шматочків,  фіксованих внутрішніх органів,  що
складають формаліновий  архів  з  номером  експертизи  та   роком
дослідження, герметично упаковуються  і  зберігаються  три роки в
стані, придатному для  повторного дослідження.  Після  закінчення
вказаного  терміну  препарати  знищуються.  При цьому складається
акт, в якому повинно бути вказано: номер експертизи, рік її вико-
нання і кількість знищеного матеріалу.  Акт підписується комісією
в складі не менш трьох чоловік і затверджується начальником бюро.